Захар Беркут

Старшина закарпатського села «Захар Беркут» був найшанованішим членом громади 1241 року, коли великий князь Данила Галицький дарував своєму вірному підданому Тугару Вовку землі на Тухольщині. Не бажаючи зволікати, новий господар прибуває на свою вотчину разом з красунею дочкою, бажаючи оглянути закарпатські володіння. Молодий синок Захара закохується в великосвітську красуню. Але батько проти їхніх стосунків, адже вже має свої плани на майбутнє дитини. До цих неприємностей додаються розбіжності, що виникають у народу з княжим ставлеником. Тамтешній люд звик жити вільним життям, за власними канонами та божою милістю, тому чинив опір жорстоким правилам, які господарем. Щоб залякати вільних людей, Тугар навіть вбиває самого завзятого призвідника повстання, який міг свідчити в суді проти нього, цим викриваючи жорстокість нового пана. Обурена громада виганяє боярина. Він, прихопивши Мирославу, прямує прямо в стан монгольського війська. Виявилося, що ця хитра людина ще при битві на Калці, прияв ворожу сторону, вміло приховуючи від усіх свою зраду. За порятунок свого життя і честі дочки, боярин платить монгольському хану данину, проводячи їх загін по таємній гірській стежці до Тухольського перевалу. Старший син старшини, Максим, зустрічає загін противника, зав'язується битва, молодий хлопчина виявляється полоненим бусурманами. Його славний батько придумує план, бажаючи відкинути десятитисячне військо від рідної землі. За задумом лідера селяни перекривають греблею річку, вода затоплює місце розташування табору противника. Не бажаючи погубити армію, ватажок окупантів Бурунді робить Захару пропозицію в обмін на життя сина, пропустити його війська з затопленого району. Український ватажок відмовляється. А коли хан намагається вбити дитя, батько мужньо рятує Максима, позбавивши монгола руки. Військо разом із зрадником Вовком гине, врятувався максим встигає врятуватися, побачитися з пораненим помираючим батьком, який попереджає отрока, що незабаром єдність українських племен, завдяки якому була здобута ця перемога, впаде. Після розколу на землю українську хлинуть ворожі племена. Тільки після багаторазових втрат прийде до ватажкам усвідомлення єдності, тоді настануть щасливі часи миру і благоденства.