Моє життя без мене

З давніх часів в народі побутує думка, що юність — пора для божевілля і необдуманих вчинків, для веселощів. Однак Енн, яка перебуває у віці двадцяти двох років, до сих не відчуває себе щасливою людиною, в житті якого відбувалося б хоч щось цікаве. Головна героїня навіть за час свого перебування в цьому світі встигла чітко усвідомити, що означає нудьга і сірість буднів. Вона просто не звикла чогось радіти, посміхатися без приводу і відчувати хоч що-небудь. Та й взагалі, в свої 22 роки вона вже є матір'ю двох дітей. Та й чоловік у неї є. Правда, той є тим ще ледарем. Мати Енн ненавидить все навколо, а її батько — людина, з якою дівчина не бачилася більше десятка років. День у день героїня ходить в університет, щоб прибирати приміщення і заробляти кошти для існування. Тут її свято недолюблює як викладацький склад, так і учні. Може, в цьому руслі все б і тривало для неї, якби в один момент не пролунав істинний вирок. Героїня, знепритомнівши одного разу, потрапила в лікарню, де лікар повідомив їй сумну звістку: у неї рак яєчників. Спочатку це справило на неї сильне враження, змусивши молоду жінку перехвилюватися. Але пізніше вона все ж зуміла прийти в себе і почала дивитися на світ іншими очима.