Звірі дикого Півдня

Для Вінка немає нічого дорожчого, ніж його шестирічна донька Хашлаппі. Вони живуть у громаді, далеко-далеко від цивілізації, і їхні щоденні заняття не виходять за рамки «зловити рибу, плаваючи на човні». Човен вони зробили самостійно зі старенького пікапа: втім, вони все роблять самостійно, і Вінк робить усе, що в його силах, щоб навчити доньку виживання, перш ніж його не стане. Заходи його виховання можуть здатися суворими, але вельми справедливими: він бажає своїй дочці кращого і знає, як цього кращого домогтися. Ось тільки Вінку здається, що він проживе ще довго, і багато чого встигне розповісти своїй маленькій доньці, але раптом заражається дивною, незрозумілою йому хворобою. Як себе вилікувати — він поняття не має. Та й навколо починає відбуватися якась чортівня: їхній маленький світ оточують давно вимерлі тварини, тануть льодовики, починаються потопи, і Вінк, немов слідуючи за хворобою природи, починає хворіти ще сильніше. Йому стає все гірше й гірше, і дівчинка починає боятися. У Хашлаппі не залишається надій на порятунок батька, і вона розуміє, що скоро їй доведеться виживати самій. Ось тільки спочатку вона знайде свою маму, вирушивши в подорож землею, якої дівчинка ніколи раніше не бачила.