Слово честі

Одного разу якийсь ветеран війни у В'єтнамі, після багатьох років мовчання, раптом розповів пресі, що був учасником жахливого злочину проти людства. А якщо в деталях: то один американський взвод, виснажений багатоденними безперервними боями, зайняв в'єтнамське село, де знаходився інтернаціональний госпіталь. Але при входженні в населений пункт особовий склад зазнав втрат у вигляді одного вбитого і одного тяжкопораненого бійця. Французький лікар відмовився того оперувати, мотивуючи тим, що рана занадто серйозна. Боєць помер. І тоді лейтенант у гніві наказав усіх замочити — і медперсонал, і хворих, що лежали там, разом із пораненими, а госпіталь спалити. Почалося копітке розслідування, яке закінчилося праведним судом, де з'ясувалося, що лейтенант зовсім і не винен, а навіть зовсім молодець, бо намагався зупинити мілітарне беззаконня, але отримав за це в голову від товаришів по службі і благополучно вирубився, тим самим не доклавши руку до геноциду мирних громадян. Дружина з сином його міцно обіймали і раділи після вироку. А також раділа в міру сексапільна прокурорка у званні майора...