Моя вечеря з Андре

Протягом першої половини фільму Андре описує деякі свої духовні переживання, отримані ним з тих пір, як він відмовився від своєї кар'єри театрального режисера в 1975 році. Зокрема, він розповідає про спільну роботу зі своїм другом, режисером Єжи Гротовським, і групою польських акторів в лісі в Польщі, про свій візит в Фіндхорн в Шотландії, про поїздку в Сахару, щоб спробувати створити п'єсу за мотивами «Маленького принца» Сент-Екзюпері, про перформанс на Лонг-Айленді, під час якого Андре був символічно похований живцем на Хеллоуїн. Друга частина фільму являє собою діалог, під час якого Уоллі намагається довести, що жити так, як Андре жив останні п'ять років, просто неможливо для більшості людей. Він розповідає про звичайні задоволення, такі як чашка кави. Андре відповідає, Що те, що вважається нормальним життям в Нью-Йорку в кінці 1970-х, більше схоже на життя уві сні, ніж на реальне життя. Фільм закінчується без чіткого вирішення конфлікту між світоглядами двох чоловіків. Під час поїздки з ресторану на таксі Уолллі згадує про своє дитинство, а, приїхавши додому, розповідає своїй подрузі Деббі про свою вечерю з Андре.