Кілька гарних хлопців

Чи завжди мета виправдовує засоби її досягнення? Чи є точка повернення у жорстокості в ім'я благородної справи? Ці та інші питання стоять перед головними героями фільму — офіцером, полковником Джесепом, військовими адвокатами Деніелом Каффі і Джоенн Галлоуей, які розслідують посадові злочини, скоєні двома морськими піхотинцями на військовій базі Гуантанамо на острові Куба, в результаті яких загинув їх товариш по службі Вільям Сантьяго. Молодий успішний адвокат Деніел Каффі після спілкування з військовим керівництвом приходить до висновку, що ця справа очевидна і проста. Тим більше, що обвинувачені зізналися в скоєному злочині. Але чим більше адвокат заглиблюється в цю справу, тим більше темних плям він бачить в ньому. Для того, щоб захистити хлопців, йому необхідно докопатися до правди. У ході розслідування він дізнається про «червоний код» — негласний кодекс, якому підкоряються всі на базі. Дізнавшись про те, що Вільям Сантьяго в обмін на переведення з бази хоче повідомити якісь секретні відомості на товариша по службі у військову прокуратуру, полковник Джессеп-безсрібник і фанат своєї справи, наказує підлеглим піддати Сантьяго «червоному коду», після чого той помирає в госпіталі через кілька годин. Джессеп свято вірить у свою правоту. На його думку, Якщо ти прийшов в армію, то не маєш права йти, а саме це хотів зробити загиблий — слабкий, не підготовлений до військової служби молодий чоловік. Але його командир вважав це зрадою і неповагою до армії, тому і віддав такий жорстокий наказ. Але чи можна його засуджувати за це? І чи можна звинувачувати загиблого в тому, що він хотів змінити своє життя?