Бобер

Іноді, щоб вийти з депресії, потрібно всього-нічого: нові відчуття. Щось, чого ти раніше ніколи не пробував. Стрибни з тарзанкою або з'їж жука, і вражень буде стільки, що колишню біль зніме як рукою. А, втім, деяким навіть це не допомагає, і їм потрібно просто добряче повеселитися. І часом розваги набувають дійсно дивний характер. Але що поробиш, правда? Чим би дитя не тішилося, навіть якщо дитя — це дорослий чоловік середнього віку. Саме так і сталося з Уолтером Блеком. У його житті все добре: високо оплачувана робота, велика і щаслива сім'я, але все одно щось не так. Не вистачає госБобертрих відчуттів, не вистачає справжнього щастя. Постійно хочеться спати, та й сімейний бізнес руйнується мало не щомиті. Що може витягнути людину з цієї павутини туги і печалі? Бобер! Звалюється він не звідки-небудь, а з іграшок: Бобер тепер — друг Уолтера, Бобер — жива істота, і всі повинні його любити і жалувати. Для Уолтера ця іграшка — все одно, що друге дихання або дьяволенок на плечі, він починає жити по-справжньому. І його не зупиняє навіть те, що деякі люди дивляться на нього скоса. Яка різниця? Бобра це не турбує, то чому це повинно турбувати Вальтера?