Потяг

Париж, 2 серпня 1944 року. 1511 день німецької окупації. В галерею Же-де-пом прибуває німецький полковник фон Вальдхайм — великий знавець і цінитель живопису. Незважаючи на протести доглядачки музею мадемуазель Віллар, він наказує гауптману Шмідту упакувати в ящики картини французьких імпресіоністів (згідно з підготовленим ним списком) і підготувати для завтрашнього навантаження в поїзд. Але, прибувши вранці 3 серпня на станцію Вер полковник з обуренням дізнається, що його наказ скасовано. Диспетчер цього напрямку Поль Лябіш незворушно повідомляє йому, що за наказом фельдмаршала фон Рундштедта, командувача Західним фронтом, всі сили кинуті на формування поїзда особливої терміновості з озброєнням і боєприпасами. Що стосується поїзда з картинами, то він буде відправлений лише тоді, коли буде дозвіл. Вальдхайм запевняє Лябіша, що дозвіл буде отримано. Вальдхайм прибуває до генерала фон Любіца, щоб отримати у того дозвіл на відправку картин до Німеччини. Це непросте завдання, якщо врахувати, що генерал абсолютно байдужий до мистецтва. Полковник робить акцент не на художній, а на грошовій цінності полотен, більш зрозумілою фон Любіцу («чи розумно буде залишати мільйони золотих марок в банку Франції? Їх вистачило б на озброєння десяти бронетанкових дивізій»). Генерал неохоче підписує дозвіл, але попереджає полковника, що в разі погіршення обстановки на фронті воно може бути скасовано.