Давайте потанцюймо

Джон Кларк — адвокат. Будні протікають нудно, всі дні схожі на попередні, і нічого нового немає. Дні проходять однаково: чоловік рано прокидається, збирається на роботу, цілує до від'їзду дружину і відправляється на поїзд. Працює до глибокої ночі і повертається, щоб рано, поцілувавши дружину, поїхати в контору. У житті з дружиною все давно набридло — вони вже дев'ятнадцять років у шлюбі, що багато про що говорить. Чоловікові хочеться урізноманітнити будні, щоб зробити їх яскравіше, але він поняття не має, що робити. А значить, йому доведеться задовольнятися тим, що є. І одного разу, коли він повертався з роботи, він побачив вивіску, де говорилося про школу танців, а у вікні помітив танцівницю, що вразила його красою, але вона виглядала сумною. Він намагався щодня їздити в однаковий час, тому що дуже хотів зловити поглядом вподобану жінку. Йому хотілося стати трішки сміливіше і потрапити в танцювальний зал на заняття. І коли він набирається сміливості, все в його долі перевертається. Чоловік відкриває для себе зачаровує світ рухів, він все далі занурюється в ритм музики. Заняття стають сенсом його життя, він просто одержимий танцями.