І не лишилось жодного

Серпень 1939 року. Подружжя онім влаштовують прийом на одному з берегів Солдатського острова. Запрошення в фамільний замок отримують лише вісім обраних. Ці люди ніколи не були знайомі один з одним. Прогулявшись по мальовничому пляжу девонського узбережжя, запрошені потрапляють в розкішний особняк. На подив публіки, утримувати величезну кількість залів допомагає парочка слуг. Герої приймаються оглядати стародавню будову. Обійшовши кілька кімнат, мандрівники звертають увагу на вельми дивні знахідки. На їхні очі трапляються кілька однакових уривків з дитячого вірша. У них йдеться про десяток солдатів, яких чекає неминуча загибель. Не звертаючи уваги на дивні листи, гостей збирають за званою вечерею. Затишно розташувавшись за накритим столом, присутні починають бесіду. В ході розмови стає ясно, що ніхто не знає нічого про запросила їх подружжю онім. Мимоволі починають виникати питання. Коли з'являться господарі садиби і для чого їх усіх тут зібрали? Раптово приємну трапезу порушує різкий звук грамофона. На включеному записі чується чіткий монотонний голос. Диктор починає перераховувати кожного з присутніх, розкриваючи таємниці. Він звинувачує одного за іншим у скоєному колись злочині або вчинку, що спричинив за собою смертельний результат. За скоєне, присутніх чекає смертельна кара. Час розплати настав. По початку, приїжджі приймають почуте за безневинну жарт і не надають їй особливого значення. Все змінюється, коли один з них несподівано помирає від інтоксикації отрутою. Налякані тим, що відбувається, гості не сумніваються, що їх життю загрожує реальна небезпека. Вони мають намір негайно покинути острів, але незабаром розуміють, що потрапили в пастку. Живим це місце не покине ніхто.