Пристрасті за Лютером

Кожен чернець свято дотримується традиції, прийняті в духовному співтоваристві багато століть назад. Всі бунтарі швидко повертаються до мирського життя, розуміючи, що ще не готові повністю присвятити себе вірі і служінню Всевишньому. Мартін Лютер подібними вольностями ніколи не відрізнявся. Його цікавив тільки процес просвітництва людей і посвячення їх в тонкощі порятунку душі і спокутування гріхів. Одного разу чернець задумався про відповідність дій старших чинів католицької церкви текстам Святого Письма. Особливо його хвилювало питання поповнення церковної скарбниці за рахунок роздачі індульгенцій. Величезні суми надходили в руки церковнослужителів безперервним потоком. Свої сумніви та ідеї монах висловив у документі під назвою «95 тез». Лютер рішуче залишив його на воротах Віттенберзького собору. У відповідь кроком церкви за настільки різке засудження її дій стало оголошення нахабного ченця єретиком. Священика почали переслідувати, але це лише зміцнило Мартіна в відданості обраному шляху. Він вирішив не зупинятися на досягнутому і почав перекладати текст Писання на мову простого народу. У Лютера швидко з'явилися послідовники, які почали проти офіційної церкви справжню війну.