Людина, що спить

Для самотності немає універсального трактування поняття, оскільки всі діячі мистецтва сприймають цей стан душі по-особливому, по-своєму унікально. Воно порівнюється з безліччю різних образів. І кожна видатна особистість вважає сам процес віддаленості від навколишнього світу та інших людей зі своєї позиції і точки зору. Дана кінокартина являє собою плавне, але стрімке занурення до абсолютно байдуже відношенню до самого життя. Адже лише так можна втекти від проблем. Точніше, зробити спробу це зробити. У центрі сюжету виявляється простий хлопець, який є студентом. У якийсь момент у нього трапляється бзік. Усвідомивши, що життя — низка повторюваних кадрів, аналогічних випадків і моментів, він закривається в собі. Герой вважає, що ми живемо в точності так само, як і наші предки, не зумівши внести в буття щось нове або, можливо, щось «правильне». Так в чому ж полягають його справжні бажання? Яка суть існування?! прогулюючись вулицями Парижа, герой все більше піддається почуттю абсолютної самотності і небажання якось контактувати з людьми з оточення. Адже куди простіше стати відлюдником, який, здається, ще має шанси знайти свободу. Але чи не ілюзія це?!