Форма води

Кожен день Елізи Еспозіто схожий на попередній: вона прокидається, приймає душ, одягається, відриває листок з настінного календаря і відправляється на роботу в Балтиморський науковий центр. Вона не вчений і не лаборант, а всього лише звичайна прибиральниця, мовчазно відмиває бруд з кахельних і бетонних підлог. Мабуть, в її особі установа набула воістину цінного зберігача виробничих таємниць: вона нема з дитинства, і, значить, всі секрети будуть поховані в її грудях навічно. Але одного разу байдужість до подій витісняється з серця головної героїні зовсім іншим почуттям: в капсулі з морською водою дослідники привозять справжньої людини-амфібію, виловленого в далеких краях. Навколо об'єкта негайно розгорається протистояння між військовими і природознавцями — перші ратують за умертвіння і розтин невідомої тварі, а другі горою стоять за необхідність подальшого вивчення феноменальної знахідки. Поки обидві сторони з піною у рота доводять власну правоту, Еліза виявляє, що істота розуміє емоції і здатна сприймати прекрасне. Жінці боляче думати, що її нового друга принесуть в жертву людській цікавості, і вона розробляє план по його порятунку...