Знедолені

Жан Вальжан ще зовсім юним потрапив на каторгу за крадіжку шматка хліба. Вийшов він дев'ятнадцять років по тому, в 1814 році. Роки тюремного ув'язнення далися нелегко, це місце створює конкуренцію між потрапили в лапи правосуддя і змушує кожного боротися за своє життя з усім світом. Звільнений, чоловік ненавидить усіх і більше не довіряє людям. Він намагається знайти роботу, але у нього немає професії і навичок. Колишньому каторжнику не довіряють і не хочуть наймати навіть на найпростішу роботу. Єдиний, хто не відвертається, виявляється місцевий єпископ. У притулку головний герой спочатку живе нормально, але після нападу страху, викликаного кошмаром, він вирішує викрасти столове срібло прихистив його священика, і бігти. При крадіжці він від страху завдає рану своєму рятівнику і потрапляє в руки жандармів. І все ж святий отець виправдовує його, відпускаючи з миром. Це змінює погляди на всіх людини. У 1822 році Жан виявляється близький з однією жінкою, про яку дбав. Вона помирає від хвороби, і залишається її мила дочка Клозетта. Заради неї він готовий в тому числі і на злочин. Зав'язується запекле протистояння з головним комісаром поліції.